Фотоальбом

Конференції та презентації

Відкриття виставки «Биківня – територія пам’яті»

11 січня 2017 року у приміщенні Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» відбулося урочисте відкриття фотодокументальної виставки «Биківня – територія пам’яті». Це спільний проект Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» та Українського інституту національної пам’яті.

Детальніше »

Науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму» (до 15-річчя заснування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»)

8 грудня 2016 року відбулась науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму». Спільний захід Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Українського інституту національної пам’яті, Київського національного університету імені Тараса Шевченка об’єднав науковців та громадських діячів України та Польщі.

Детальніше »

Відкриття виставки «Слово, обірване у Биківні»

27 жовтня 2016 року, в річницю розстрілу письменника Майка Йогансена, на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» відбулось відкриття фотодокументальної виставки «Слово, обірване у Биківні». На 8 інформаційних банерах висвітлено долі 20 письменників покоління «Розстріляного відродження», знищених упродовж 1937-1938 років у в’язницях НКВС у Києві та похованих на території колишньої спецділянки у Биківнянському лісі.

Детальніше »

Новини

До 80-річчя «іранської операції» НКВС

30.01.2018

До 80-річчя «іранської операції» НКВС

Станом на 1938 р. відносини між СРСР та Іраном суттєво погіршились, у зв’язку із розширенням контактів останнього з нацистською Німеччиною. Політичним репресіям по «іранській лінії» передувало рішення політбюро ЦК ВКП(б) від 3 січня 1938 р. про закриття іранських консульств у СРСР і радянських в Ірані.

29 січня 1938 р. вийшла Директива НКВС СРСР № 202, у якій М. Єжов вимагав з 5 лютого 1938 р. одночасно по всіх республіках СРСР розпочати арешти підозрюваних у шпигунстві, повстанській, націоналістичній та іншій антирадянській діяльності іранців та іранських вірмен (іноземних підданих та радянських громадян).  Відповідно до тексту директиви, арешту підлягали всі перебіжчики та політемігранти з Ірану, вожді племен, які перейшли до СРСР з Ірану, керівники «реемігрантських груп» та «релігійних сект», старости іранських колоній, службовці колишніх фірм зі змішаним англо-іранським капіталом тощо.

Обґрунтуванням для масових арештів стало твердження, що англійська, німецька та японська розвідки у своїй роботі проти СРСР широко використовують іранські канали (іранські національні колонії, сектантські громади, групи реемігрантів у республіках Середньої Азії та Закавказзі). Під особливу увагу НКВС потрапили прикордонні райони, промислові підприємства, зокрема оборонного значення, морські порти, армія, флот, які мали бути очищені від підозрілих іранців. Окрім арештів і розстрілів, влада також практикувала масове  виселення за межі СРСР іранців із членами родин, навіть за наявності радянського громадянства.

31 січня 1938 р. Політбюро ЦК ВКП(б) продовжило дію усіх «національних операції», включно з іранською, до 15 квітня 1938 р.

Загалом по «іранській лінії» у 1938 р. органами НКВС СРСР засуджено 13 297 осіб, з яких 2046 осіб розстріляли. В Україні за час проведення «іранської операції» під репресії потрапляли українці та представники інших національностей. За наявною інформацією, станом на 01.07.1938 р. в УРСР «по іранській лінії» репресовали 452 особи.