Фотоальбом

Конференції та презентації

Науковці Заповідника взяли участь у конференції, присвяченій Великому терору

21-22 червня 2018 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулась Міжнародна наукова конференція «Великий терор 1937-1938 р.: філософія й інструменталізація, жертви й виконавці, осмислення й історична пам'ять». Вона об’єднала науковців з різних місті України (Київ, Одеса, Миколаїв, Рівне, Полтава), а також Литви. У роботі конференції взяли участь науковці Заповідника, з доповідями виступили заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька, вчений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін, науковий співробітник Микола Бривко.

Детальніше »

Відкриття виставки «Биківня – територія пам’яті»

11 січня 2017 року у приміщенні Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» відбулося урочисте відкриття фотодокументальної виставки «Биківня – територія пам’яті». Це спільний проект Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» та Українського інституту національної пам’яті.

Детальніше »

Науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму» (до 15-річчя заснування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»)

8 грудня 2016 року відбулась науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму». Спільний захід Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Українського інституту національної пам’яті, Київського національного університету імені Тараса Шевченка об’єднав науковців та громадських діячів України та Польщі.

Детальніше »

Новини

"Скривавлена нива". Відкриття фотодокументальної виставки

06.08.2019

5 серпня 2019 року на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» відбулось урочисте відкриття виставки «Скривавлена нива», присвяченої репресованим селянам.

На восьми планшетах розповідається про життєвий шлях, обставини арешту і розстрілу селян переважно Київщини. Згідно із державним курсом на суцільну й прискорену колективізацію, заможний селянин визначався радянською пропагандою як «куркуль», «експлуататор» і «ворог народу». «Ворогами народу» регулярно ставали також бідняки чи середняки, оскільки самі «критерії ворожості» постійно розширювалися. Паралельно за допомогою архівних фотографії, плакатів, документів розгортається хроніка сільського життя 1930-х – 1940-х років.

Генеральний директор Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Богдан Біляшівський у своєму виступі зазначив, що дата відкриття виставки є символічною. Саме 5 серпня 1937 року розпочалось виконання сумнозвісного Оперативного наказу народного комісара внутрішніх справ СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів». Т.зв. «куркульська операція» вважається однією з наймасовіших за кількістю жертв за час сталінських політичних репресій. Радянська влада завдала нищівного удару українському селянству, тим людям, які були господарями на власній землі, спочатку забравши у них цю землю та реманент під час колективізації, а потім і фізично знищивши найкращих, найпрацелюбніших під час Голодомору й Великого терору. Хоча офіційно декларувались основні демократичні права колгоспників, а в профільних і урядових ЗМІ розповідалось про покращення життя на селі, перевиконання колгоспами планових показників, збільшення врожаїв, придбання нової техніки та будівництво нових виробничих приміщень. Богдан Біляшівський також оприлюднив опрацьовані на сьогодні відомості щодо кількості розстріляних і похованих у Биківнянському лісі селян із сіл, представлених на фотографіях виставки. Так само він подякував за співпрацю ЦДАГО України, ЦДКФФА ім. Г. С. Пшеничного, ГДА Служби безпеки України, Книжковій палаті України імені Івана Федорова за матеріали та допомогу.

Директор Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного Владислав Берковський підкреслив, що фотоджерела 1930-х років, що зберігаються в архіві, є досить специфічними як для дослідження, так і для оприлюднення. Попри велику кількість т.зв. «постановочних фотографій», які створювали ідеалістичну картинку життя у постголодоморному селі, наявні інші, що показують нелегкі умови праці та побуту колгоспників. Проте у сукупності з матеріалами з архівно-кримінальних справ, іншими документами ці джерела дозволяють відтворити картину тогочасного життя селян Київщини та показати, як радянська влада у мирний час знищувала власних громадян. "Кожне фото, представлене на виставці, є певним символічним памятником нашим предкам - українцям, які мріяли про майбутнє для своїх дітей, але цього так і не сталося", - наголосив В. Берковський. 

Голова Національної комісії з реабілітації, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Роман Подкур зазначив, що українських селян радянська влада прирекла до розстрілів чи заслань до таборів ГУЛАГу за типовими штампованими обвинуваченнями у проведенні контрреволюційної або протиколгоспної агітації, поширенні провокаційних чуток щодо радянської влади. Проте знищення українського селянства почалося раніше, з примусової колективізації, вилучення зерна, Голодомору, свідомого розділення селян на «куркулів», «середняків» і «бідняків», а потім зштовхування їх між собою. Ці складові, на думку Романа Подкура, дуже вдало висвітлює тайм-лайн виставки. Він також підкреслив, що виконання т.зв. «куркульської операції» в Україні розпочалась на кілька днів раніше, а саме 3 серпня 1937, ще до офіційної вказівки. Пояснення цьому лише одне – ці люди в уявленнях нквсників уже були приречені, адже вільний господар на своїй землі більшовикам заважав.

Перед присутніми також виступили полковник юстиції у відстаці, дослідник репресій Андрій Амонс, заступник генерального директора з наукової роботи Заповідника Тетяна Шептицька, родичі репресованих селян, чиї історії представлені на виставці – Олександр Євтух (родич Петра Євтуха), Віталій Литвиненко (правнук Семена Литвиненка), Павло Гольоса (онук Йосипа Гольоси).

Після відкриття виставки учасники заходу поклали квіти та поставили лампадки до братських могил Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937-1941 років.