Фотоальбом

Конференції та презентації

Науковці Заповідника взяли участь у конференції, присвяченій Великому терору

21-22 червня 2018 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулась Міжнародна наукова конференція «Великий терор 1937-1938 р.: філософія й інструменталізація, жертви й виконавці, осмислення й історична пам'ять». Вона об’єднала науковців з різних місті України (Київ, Одеса, Миколаїв, Рівне, Полтава), а також Литви. У роботі конференції взяли участь науковці Заповідника, з доповідями виступили заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька, вчений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін, науковий співробітник Микола Бривко.

Детальніше »

Відкриття виставки «Биківня – територія пам’яті»

11 січня 2017 року у приміщенні Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» відбулося урочисте відкриття фотодокументальної виставки «Биківня – територія пам’яті». Це спільний проект Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» та Українського інституту національної пам’яті.

Детальніше »

Науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму» (до 15-річчя заснування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»)

8 грудня 2016 року відбулась науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму». Спільний захід Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Українського інституту національної пам’яті, Київського національного університету імені Тараса Шевченка об’єднав науковців та громадських діячів України та Польщі.

Детальніше »

Новини

Сторінками Биківнянського мартиролога: Андрій Горуля-Монастирський

15.05.2020

Сторінками Биківнянського мартиролога: Андрій Горуля-Монастирський

Андрій Степанович Горуля, як і мільйони його співвітчизників, опинився у самому вирі подій початку ХХ-го століття. Світова війна, розпад Російської імперії, Українська революція, більшовицький жовтневий переворот 1917 року, криваве встановлення комуністичної влади в Україні та перманентні репресії тоталітарного режиму... Всі ці важкі випробовування випали на його долю, а згодом і він став однією з численних жертв Великого терору.

Андрій Степанович Горуля (спр. – Олександр Михайлович Монастирський) народився у 1891 році у с. Нянівка Радомишльського повіту Київської губернії (нині – Малинський район Житомирської області) у родині робітника. Здобувши освіту у місцевій сільській школі, юнак опиняється у Російській імператорській армії. У 1914 – 1917 роках Андрія Горуля як єфрейтор, а згодом і старший унтер-офіцер брав участь в бойових діях на румунському фронті.

Подальша військова кар’єра Андрія Горулі багата на перипетії та службу в різних арміях. У Збройних силах Української Держави часів П. Скоропадського він був начальником гетьманської варти міста Радомишля; у війську УНР продовжив службу на посаді коменданта, у Добровольчій армії під командуванням А. Денікіна став помічником начальника господарської частини одного з полків. Відступивши разом із денікінцями до Одеси, чоловік переховувався у німецький колонії. Після окупації Одеси частинами Червоної армії був змушений змінити своє прізвище та ім’я з Монастирського Олександра Михайловича на Горулю Андрія Степановича (прізвище його діда по матері).

Наприкінці 1921 року Андрій Горуля повернувся до Києва, де працював на різних роботах, зокрема торгував печеним хлібом на Бессарабському та Сінному ринках. З 1922 по 1928 роки був кондуктором київського міського трамваю. З 1928 року до моменту арешту працював на Південно-Західній залізниці помічником машиніста депо Київ ІІ.

Заарештований НКВС 14 листопада 1937 року, ймовірно, за доносом сексота. Був звинувачений у проведенні націоналістичної антирадянської агітації. В архівно-кримінальній справі збереглися висловлювання Андрія Степановича щодо справжнього становища робітників при сталінському режимі: «Радянська влада обдурила увесь чесний народ і тільки тримається силою зброї», «…Після арешту ніхто не повертається і сім’я не знає, куди поділись чоловіки, батьки. Зараз жити гірше ніж при царі, старі робочі згадують ті часи, як найкращі», «…Робочі зараз з голоду помирають, працювати приходиться багато, через силу, а заробітки злиденні, сьогодні жити гірше ніж при царському режимі. Дарма старались зробити революцію». Власне за ці висловлювання він потрапив до катівень НКВС. Чекісти з ним розправилися швидко та безжально. Менше ніж за тиждень після арешту, 20 листопада 1937 року постановою трійки при УНКВС УРСР по Київській області його було засуджено до смертної кари. Андрія Степановича Горулю розстріляли у Києві 27 листопада 1937 року, а реабілітували аж у 1989 році.

Інформацію підготував Валерій Філімоніхін