Фотоальбом

Конференції та презентації

Науковці Заповідника взяли участь у конференції, присвяченій Великому терору

21-22 червня 2018 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулась Міжнародна наукова конференція «Великий терор 1937-1938 р.: філософія й інструменталізація, жертви й виконавці, осмислення й історична пам'ять». Вона об’єднала науковців з різних місті України (Київ, Одеса, Миколаїв, Рівне, Полтава), а також Литви. У роботі конференції взяли участь науковці Заповідника, з доповідями виступили заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька, вчений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін, науковий співробітник Микола Бривко.

Детальніше »

Відкриття виставки «Биківня – територія пам’яті»

11 січня 2017 року у приміщенні Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» відбулося урочисте відкриття фотодокументальної виставки «Биківня – територія пам’яті». Це спільний проект Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» та Українського інституту національної пам’яті.

Детальніше »

Науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму» (до 15-річчя заснування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»)

8 грудня 2016 року відбулась науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму». Спільний захід Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Українського інституту національної пам’яті, Київського національного університету імені Тараса Шевченка об’єднав науковців та громадських діячів України та Польщі.

Детальніше »

Новини

Сьогодні Україна вшановує 83 роковини початку Великого терору

05.08.2020

Сьогодні Україна вшановує 83 роковини початку Великого терору

5 серпня 1937 року в СРСР розпочалось виконання таємного оперативного наказу НКВС №00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів», затвердженого політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 року. Фактично у цей день стартувала одна з наймасштабніших і найкривавіших репресивних кампаній радянської влади, кількість жертв якої обраховується сотнями тисяч осіб. У Києві та області, як стверджують історики, виконувати сумнозвісний наказ почали передчасно – ще 3 серпня 1937 року.

Принципи «планового господарювання» НКВС застосувало до масового знищення мирних громадян. Наказом №00447 упроваджувались спеціальні ліміти (плани) на вироки по всьому СРСР. Вироки були: І категорії – на розстріл та ІІ категорії – на ув’язнення в таборах ГУЛАГу. Україна отримала смертельні ліміти по всіх тодішніх 11-ти областях та Молдавській АРСР, що на той час входила до складу УРСР. Проте виділені для України цифри уже за пів року зросли майже в чотири рази. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово звертались наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський (червень 1937 – січень 1938), Олександр Успенський (січень – листопад 1938).

Слідчі психологічним знущанням і нелюдськими тортурами «вибивали» з арештованих потрібні зізнання. Київська обласна трійка НКВС, Вища Московська двійка та різні судові органи (виїзна сесія Військової Колегії Верховного Суду СРСР, військові трибунали) ухвалювали рішення про розстріл за переважно сфальшованими, бездоказовими справами.

За даними Українського інститут національної пам’яті, в Україні репресій зазнали майже 200 тисяч осіб, з них понад дві третини були розстріляні. Проте достеменну кількість втрат у період масових політичних репресій історики ще встановлюють.

Загальноукраїнським місцем пам’яті та символом тогочасних подій є Биківнянські могили на околиці Києва. Упродовж 1937-1941 років вантажівки майже щоночі привозили тіла розстріляних у київських в’язницях НКВС для таємного поховання у Биківнянському лісі.Нині ми знаємо імена далеко не всіх, похованих тут, оскільки частина архівно-кримінальних справ і процесуальних документів була знищена, інша – довгий час ретельно приховувалась за грифом «Секретно».

На думку істориків, загальна кількість похованих у Биківні може становити від 20 до 100 тис. осіб.

У Бикіні поховані тисячі митців, священиків, управлінців та службовців усіх рівнів, селян і робітників, представників національних меншин. На околиці Києва у Биківнянському лісі знайшли свій останній спочинок художники Михайло Бойчук, Микола Івасюк, Микола Касперович, Василь Седляр, Софія Налепинська, письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Яків Савченко, Іван Маловічко, Вероніка Черняхівська, Володимир Ярошенко, науковці Іван Миронівський, Олександр Асаткін, Федір Козубовський, Петро Супруненко та інші.