Фотоальбом

Конференції та презентації

Науковці Заповідника взяли участь у конференції, присвяченій Великому терору

21-22 червня 2018 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулась Міжнародна наукова конференція «Великий терор 1937-1938 р.: філософія й інструменталізація, жертви й виконавці, осмислення й історична пам'ять». Вона об’єднала науковців з різних місті України (Київ, Одеса, Миколаїв, Рівне, Полтава), а також Литви. У роботі конференції взяли участь науковці Заповідника, з доповідями виступили заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька, вчений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін, науковий співробітник Микола Бривко.

Детальніше »

Відкриття виставки «Биківня – територія пам’яті»

11 січня 2017 року у приміщенні Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» відбулося урочисте відкриття фотодокументальної виставки «Биківня – територія пам’яті». Це спільний проект Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» та Українського інституту національної пам’яті.

Детальніше »

Науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму» (до 15-річчя заснування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»)

8 грудня 2016 року відбулась науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму». Спільний захід Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Українського інституту національної пам’яті, Київського національного університету імені Тараса Шевченка об’єднав науковців та громадських діячів України та Польщі.

Детальніше »

Новини

Сторінками Биківнянського мартиролога: Костянтин Кржемінський

15.02.2021

Сторінками Биківнянського мартиролога: Костянтин Кржемінський

Костянтин Іполитович Кржемінський – художник, реставратор, етнограф, педагог – розділив трагічну долю багатьох представників національного культурного ренесансу 1920-1930-х років, які увійшли в українську історію як покоління Розстріляного відродження. Проте широкому загалу ім’я цього майстра пензля майже невідоме. Так само українське суспільство слабо обізнане і про діяльність Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи, до становлення й розвитку якої був причетний Костянтин Кржемінський.

Костянтин Іполитович народився 11травня 1893 року в Одесі у заможній родині. Його батьки мали дворянське походження та володіли нерухомістю у різних містах України.Після закінчення Кам’янець-Подільської гімназії К. Кржемінський вступив до Київської художньої школи, де навчався одночасно на двох факультетах – живопису та архітектури. У 1917 році блискуче завершивши навчання, молодий художник опинився у вирі революційних подій: Кржемінський вступив на службу до Київського юнкерського училища і брав участь у придушенні більшовицького повстання у Києві. Опісля недовгий час мешкав із дружиною і донькою в Умані. Саме там зацікавився етнографією й народною творчістю, збирав по селах фольклорний матеріал, робив замальовки, а також вишукував народні таланти. Створив керамічну майстерню в с. Пиковець, пізніше – дворічну школу народної творчості ім. Т. Шевченка в Умані, в якій навчались талановиті діти і молодь. У 1924 році родина Кржемінського переїжджає до Кам’янця-Подільського, де він починає викладати в Кам’янець-Подільській художньо-промисловій школі, очолюваній художником В.М. Гагенмейстером.

У 1926 році К. Кржемінський звільняється з роботи та їде до Києва працювати художником-реставратором у Лаврському музейному заповіднику (Музейному містечку). Київський період виявився найбільш плідним у творчій біографії Костянтина Іполитовича. Він разом з художником М. Касперовичем створив першу в Україні реставраційну майстерню станкового живопису і врятував від загибелі чимало картин та ікон. А також викладав деякий час у Художньому інституті, керував літографічною майстернею,працював у Художньому фонді, виступав авторитетним експертом малярських полотен та ікон. К. Кржемінський брав участь у розробці проектів житла та його устаткування для керівників республіки, що переїхали з Харкова до Києва, зокрема, розробляв меблі для кабінетів ВУЦВКа (Всеукраїнського центрального виконавчого комітету), оформляв помешкання комуністичних очільників – Г. Петровського та П. Постишева. Знайомство з більшовицькими високопосадовцями не убезпечило митця від звільнення з роботи як дворянина, класово ворожої людини.

Костянтина Іполитовича заарештували16 жовтня 1937 року, звинувативши в участі у контрреволюційній націоналістичній українській організації та шпигунстві. Менш ніж за місяць – 6 листопада 1937 року співробітники НКВС затримали дружину художника Олімпіаду Миколаївну, яку згодом було вислано на 5 років до Казахстану «за те, що вона, перебуваючи дружиною засудженого Кржемінского К.І., і, знаючи про його антирадянську діяльність, не повідомила про неї органам влади». За наявною інформацією, із заслання жінка уже не повернулась…

На першому ж допиті, що відбувся 17 жовтня 1937 року, К. Кржемінського звинуватили у тому, що він як секретний співробітник НКВС (з 1933), не виконував зобов’язання перед радянськими спецслужбами. Костянтин Іполитович і не відмовлявся: «Дані мною органам НКВС зобов’язання я не виконав». Щодо інших звинувачень – у шпигунстві на користь Польщі, антирадянській діяльності, участі у фашистській націоналістичній організації,участі у політбанді Волоха – ймовірно, К. Кржемінський визнав провину під тортурами і тиском.

28 жовтня 1937 року Костянтина Іполитовича Кржемінського розстріляли за рішенням вищої двійки. Реабілітація художника відбулася після звернення його доньки Лариси Каменської. У 1976 рішенням Військового трибуналу Київського військового округу К. Кржемінського повністю реабілітовано.

Тамара Бойко.