Фотоальбом

Конференції та презентації

Науковці Заповідника взяли участь у конференції, присвяченій Великому терору

21-22 червня 2018 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулась Міжнародна наукова конференція «Великий терор 1937-1938 р.: філософія й інструменталізація, жертви й виконавці, осмислення й історична пам'ять». Вона об’єднала науковців з різних місті України (Київ, Одеса, Миколаїв, Рівне, Полтава), а також Литви. У роботі конференції взяли участь науковці Заповідника, з доповідями виступили заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька, вчений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін, науковий співробітник Микола Бривко.

Детальніше »

Відкриття виставки «Биківня – територія пам’яті»

11 січня 2017 року у приміщенні Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» відбулося урочисте відкриття фотодокументальної виставки «Биківня – територія пам’яті». Це спільний проект Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» та Українського інституту національної пам’яті.

Детальніше »

Науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму» (до 15-річчя заснування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»)

8 грудня 2016 року відбулась науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму». Спільний захід Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Українського інституту національної пам’яті, Київського національного університету імені Тараса Шевченка об’єднав науковців та громадських діячів України та Польщі.

Детальніше »

Новини

Сторінками Биківнянського мартиролога: Георгій Емірзіаді

26.03.2021

Сторінками Биківнянського мартиролога: Георгій Емірзіаді

У демократичному світі дивує той факт, що людину можуть звинуватити й засудити на смерть за читання газет іншої країни чи іншою мовою, листування з родичами закордоном, або відвідування посольства. Та у добу Великого терору1937-1938 років це було щоденною практикою...

Під час Великого терору масові політичні репресії здійснювались проти майже всіх соціальних верств і етнічних груп населення СРСР. Для реалізації такої політики, окрім оперативного наказу № 00447, було ухвалено кілька десятків рішень (наказів, директив, телеграм) стосовно операцій за національними лініями. Однією з них стала і «грецька операція НКВС», започаткована директивою наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова 11 грудня 1937 року та спрямована на репресування представників грецької національності. Не оминула хвиля арештів і греків Києва, громада яких станом на 1926 рік складалася лише з 289 осіб і була однією з найстаріших у місті. У ніч з 15 на 16 грудня 1937 року було заарештовано щонайменше 22 грека, у тому числі й 14 підданих Греції. Серед арештованих опинився і швейцар їдальні «Харчоторгу» міста Києва Георгій Дмитрович Емірзіаді.

Георгій Емерзіаді народився у квітні 1893 року в Афінах у селянській родині. Молодих хлопець, шукаючи роботу, в 1917 році переїжджає до України в пошуках кращого життя, де згодом одружується. На момент арешту Георгій Дмитрович разом із дружиною Олександрою Іванівною виховував двох неповнолітніх дітей  – дочку Марію і сина Миколу.

Співробітники НКВС звинуватили Георгія Дмитровича у контрреволюційній націоналістичній діяльності, доказами чого стало відвідування посольства Греції у Москві (про що він сам вказував), листування з родичами у Греції та «читання буржуазних газет грецькою мовою», в яких начебто розповсюджувались провокаційні чутки про життя в СРСР та вихвалявся фашистський устрій. Самі ці читання, на думку НКВС, відбувались у Будинку народів Сходу або на приватних квартирах місцевих греків. Сам Георгій Емерзіаді на допитах заперечував будь-яку контрреволюційну діяльність.

У матеріалах архівно-кримінальної справи Георгія Емерзіаді дійсно зберігаються т.зв. «буржуазні» грецькі газети. Та під час реабілітації Георгія Дмитровича у 1961 році його дружина Олександра Іванівна свідчила, що у її чоловіка жодних газет не було, і під час обшуку їх не вилучали. Про відсутність таких газет і фактів подібних читань говорили й інші свідки, зокрема, колишній директор Будинку народів Сходу. Крім того, зміст статей цих грецьких «буржуазних» газет, за експертною оцінкою перекладача, жодного антирадянського матеріалу чи вихваляння фашизму не містив.

Та все ж ці фальсифіковані докази дали змогу репресивним органам засудити Г. Емірзіаді на підставі директиви НКВС СРСР № 50215 від 11.12.1937 постановою вищої двійки до розстрілу.  Вирок був виконаний у Києві 25 лютого 1938 року.

17 листопада 1961 році Георгія Дмитровича Емірзіадіта сама радянська влада реабілітувала, знявши усі звинувачення.

Микола Бривко