Фотоальбом

Конференції та презентації

Науковці Заповідника взяли участь у конференції, присвяченій Великому терору

21-22 червня 2018 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулась Міжнародна наукова конференція «Великий терор 1937-1938 р.: філософія й інструменталізація, жертви й виконавці, осмислення й історична пам'ять». Вона об’єднала науковців з різних місті України (Київ, Одеса, Миколаїв, Рівне, Полтава), а також Литви. У роботі конференції взяли участь науковці Заповідника, з доповідями виступили заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька, вчений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін, науковий співробітник Микола Бривко.

Детальніше »

Відкриття виставки «Биківня – територія пам’яті»

11 січня 2017 року у приміщенні Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» відбулося урочисте відкриття фотодокументальної виставки «Биківня – територія пам’яті». Це спільний проект Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» та Українського інституту національної пам’яті.

Детальніше »

Науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму» (до 15-річчя заснування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»)

8 грудня 2016 року відбулась науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму». Спільний захід Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Українського інституту національної пам’яті, Київського національного університету імені Тараса Шевченка об’єднав науковців та громадських діячів України та Польщі.

Детальніше »

Новини

Сторінками Биківнянського мартиролога: Йосип Гольоса

07.09.2021

Сторінками Биківнянського мартиролога: Йосип Гольоса

«…мав 12 десятин землі, 2 коней, корову, січкарню з коногоном та промислову пасіку». У сучасній Україні селянин Йосип Гольоса, маючи таке хазяйство, вважався б добрим господарем. У тоталітарному СРСР у 1937 році його заарештували й розстріляли.

Йосип Тимофійович Гольоса народився у 1873 році і все життя мешкав у с. Вороньків Бориспільського району Київської області. Вирощував хліб, опікувався родиною, господарював. Спеціальної освіти не здобув, адже мав дати раду з трьома синами і двома доньками. З початком колективізації у 1930 році Йосипа Гольосу, як і багатьох українських селян, «розкуркулили» і вислали на північ Країни Рад.

Удруге селянина заарештували, як свідчать матеріали архівно-кримінальної справи та доправили до Київської в’язниці 10 липня 1937 року. Постанову про арешт від 09.07.1937 підписав в.о. начальника Бориспільського РВ НКВС Білоусов. Фактично одразу співробітники НКВС Йосипа Тимофійовича допитали й висунули звинувачення – у втечі у 1933 році з місць заслання (ст.78-3 КК УСРР) та поширенні «контрреволюційних чуток про керівництво партії та уряду» (ст.54-10 КК УСРР).

До справи була долучена довідка-характеристика за підписами голови та секретаря сільради с. Вороньків: «…мав 12 десятин землі, 2 коней, корову, січкарню з коногоном та промислову пасіку. У 1930 році був розкуркулений та висланий, як куркуль, із жінкою та сином Дем'яном … Повернувся (з вислання) до села Вороньків у 1934 році… Син його теж повернувся в 1936 році. Мешкає в Києві, його адреса сільраді невідома».

На допиті Йосип Гольоса твердив, що відбув термін і повернувся з лісорозробок села Холмогорки (нині – Російська Федерація) за посвідченням, виданим комендантом. Також він зазначив, що повернувшись до Воронькова, дізнався, що син Дем’ян утік із заслання й працює в Києві на Меблевій фабриці ім. В. Боженка. Водночас Йосип Тимофійович різко відкинув звинувачення щодо проведення ним антирадянської агітації.

Згодом допитали як свідків односельців Йосипа Тимофійовича – Дорошка і Галушку, які надали необхідну для слідства інформацію: «поміж колгоспників проводив антирадянську агітацію про ліквідацію колгоспів і повернення майна і землі, що раніше належали куркулям, передбачав загибель радянської влади, вихваляв убивць т. Кірова і т.п.» Співробітники НКВС навіть провели очну ставку з одним із свідків.

Цілком імовірно, що окремі факти біографії свідків (Дорошка у 1931 році виключили з кандидатів у члени ВКП(б) та судили у 1931 та 1933р.р. за халатне ставлення до службових обов'язків, а Галушка – у 1923 р. виключили з членів ВКП(б) за здійснення релігійних обрядів) дозволили співробітникам НКВС чинити на них тиск і змусити надати інформацію, у тому форматі, як вона була потрібна для слідства.

27 липня 1937 року слідство завершилось, був складений обвинувальний висновок та поданий на розгляд трійки при Київському облуправлінні НКВС для винесення вироку.

На засіданні трійки КОУ НКВС Гольосу Йосипа Тимофійовича засудили до розстрілу (виписка з протоколу №1 від 03.08.1937р.), вирок виконали 7 серпня 1937 року о 24 годині.

Реабілітація Йосипа Тимофійовича Гольоси відбулася у 1989 році на підставі ст.1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16.01.1989 «О дополнительных мерах по восстановлению справедливости в отношении жертв репрессий, имевших место в период 30-40 и начала 50-х годов».

Тамара Бойко