Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили"

3 вересня 2021 року в приміщенні Інституту історії України НАН України відбулась наукова конференція, присвячена 20-річчю заснування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». Співорганізаторами заходу, крім Заповідника, виступили Інститут історії України НАН України, Український інститут національної пам’яті та Галузевий державний архів Служби безпеки України. В роботі конференції, що проходила в змішаному форматі, взяли участь понад 40 науковців з різних міст України, а також Польщі.

Заступник генерального директора з наукової роботи НІМЗ "Биківнянські могили" Тетяна Шептицька, вітаючи присутніх,  ознайомила їх зі здобутками колективу за 20 років існування та розповіла про нові аудіовізуальні та популяризаторські проєкти установи. 

З вітальними словами виступили очільники організацій-партнерів. Директор Інституту історії України НАН України, академік В.А. Смолій назвав Биківнянські могили одним зі знакових місць, символом і територією загальнонаціональної пам'яті,  завдяки якому, зокрема, формується свідомість суспільства.

Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович подякував колективу Заповідника за 20 років невтомної праці на ниві меморіалізації і за фактологічні дослідження доби Великого терору. "Без цієї наукової роботи, пошукової праці в архівах, археологічних досліджень, аналізу документів правда не можлива," - зазначив він. 

Директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут подякував колективу Заповідника за довголітню співпрацю і зупинився на феномені пам'яті про Великий терор. За його словами, ця пам'ять упродовж років була не лише травматичною, а й небезпечною, а тому робота з нею є вагомим  викликом для науковців і музейників. 

Директор Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті Ігор Кулик зосередився на важливості донесення до українців розуміння трагічної історії ХХ століття і спроб співставити її з історією власних родин. Також він звернув увагу на ускладненість доступу до деяких архівів України, документи з яких дозволили б краще зрозуміти добу Великого терору.

Учасники конференції виголосили доповіді, базовані на новознайдених архівних джерелах, даних археологічних досліджень, усних історіях родичів репресованих. Жваву дискусію викликали виступи О. Бажана, Р. Подкура,  А. Амонса, С. Кокіна, В. Снєгірьова, Л. Ковальчук, Е. Ковальської (Польща), О. Божка, С. Шумила, а також співробітників Заповідника О. Полідович, М. Бривка, В. Філімоніхіна. Під час роботи конференції між учасниками не вщухали обговорення, обмін думками та свідченнями на теми, присвячені питанням окупаційного характеру комуністичного режиму в Україні, маловідомим фактам Великого терору, діяльності репресивно-каральних органів у 1937-1941 рр. у м. Києві, механізмам фальсифікації оперативними працівниками НКВС кримінальних справ, архівним пошукам тощо.