Фотоальбом

Конференції та презентації

Відбулась презентація збірника «Биківня – від території смерті до місця пам’яті»

24 червня 2022 року відбулась презентація збірника наукових статей «Биківня – від території смерті до місця пам’яті». Співорганізаторами заходу виступили Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», Інститут історії України НАН України, Головна редколегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією».

Детальніше »

Науковці Заповідника взяли участь у міжнародній науковій конференції «Биківня – від території смерті до місця пам’яті».

3 вересня 2021 року в приміщенні Інституту історії України НАН України відбулась наукова конференція, присвячена 20-річчю заснування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». Співорганізаторами заходу, крім Заповідника, виступили Інститут історії України НАН України, Український інститут національної пам’яті та Галузевий державний архів Служби безпеки України. В роботі конференції, що проходила в змішаному форматі, взяли участь понад 40 науковців з різних міст України, а також Польщі.

Детальніше »

Науковці Заповідника взяли участь у конференції, присвяченій Великому терору

21-22 червня 2018 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулась Міжнародна наукова конференція «Великий терор 1937-1938 р.: філософія й інструменталізація, жертви й виконавці, осмислення й історична пам'ять». Вона об’єднала науковців з різних місті України (Київ, Одеса, Миколаїв, Рівне, Полтава), а також Литви. У роботі конференції взяли участь науковці Заповідника, з доповідями виступили заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька, вчений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін, науковий співробітник Микола Бривко.

Детальніше »

Новини

Сторінками Биківнянського мартиролога: Павло Шашко

28.04.2022

Сторінками Биківнянського мартиролога: Павло Шашко

Будь-які факти біографії, побіжні знайомства навіть не самої людини, а колишніх членів її родини в СРСР могли стати приводом для переслідувань, арештів, знищення. І жодні професійні здобутки чи посадові вершини не гарантували захисту від пильного ока НКВС. Так, власне, сталося і з Павлом Івановичем Шашком – лікарем-хірургом, начальником управління підготовки медичних кадрів Наркомздоров’я УРСР.

Павло Іванович народився 17 серпня 1901 року в Овідіополі (Одеська область). Мав за плечима службу в РСЧА з 1920 по 1921 рр. Подальше своє життя він пов'язав не з армією і навіть не з партійною кар'єрою, а з медициною. Павло Шашко встиг побувати і директором Одеського медичного інституту, і так само Київського. А до арешту отримав посаду ординатор в Інституті клінічної медицини.

Павла Шашка заарештували 20 квітня 1938 р., звинувативши у членстві в антирадянській націоналістичній організації. При обшуці з-поміж знайдених документів, які посвідчують особу, фотокарток та грамот, були вилучені: мілкокаліберна гвинтівка 1934 року випуску та патрони до неї, у кількості 100 шт. (здані як конфісковані до комендатури КОУ НКВС по Київській області), гроші, радянськими знаками, у сумі 1300 руб. (здані на зберігання до фінансового відділу КОУ НКВС по Київській області до рішення суду), партквиток (зданий до обкому КП(б)У).

Якщо під час першого допиту від 23 квітня 1938 року Павло Іванович не визнавав себе винним, то уже в наступному протоколі допиту від 8 липня 1938 Р. він дав такі свідчення: "... в антирадянську націоналістичну організацію я був залучений восени 1935 року, […]. Завербований я був колишнім директором Київського Медінституту Кондрашовим Іваном Степановичем".

При наступному допиті від 14 липня 1938 р. на тиск слідчого з приводу встановлення прямого зв’язку дружини з італійським консульством, П. Шашко відповів, що «мова вочевидь йде про мою першу дружину», з якою перебував у шлюбі з 1925 до 1934 року, вона, маючи «широке коло знайомих і  прихильників», можливо, відвідувала італійське консульство. Але про цей зв’язок чоловіку відомо не було.

Під час допиту від 22 вересня 1938 р. Павло Іванович підтвердив свої минулі свідчення і вказав, що завербував 3 особи. А у доповнення до підписаного ним протоколу на іншому аркуші (вірогідно власноруч) все заперечував, особливо терористичний характер уявної організації чи шкідницьку роботу в Одеському медінститут.

Справа П. Шашка розглядалась у Києві 23 вересня 1938 р. на закритому судовому засіданні без участі обвинувачення, захисту та виклику свідків, у складі: голови – диввійськюриста Орлова, членів – бригвійськюриста Галенкова  та військюриста 1-го рангу Кліміна, секретаря –  військюриста 1-го рангу Кудрявцева.

Зазначено, що щідсудний винним себе визнав і свідчення, що надавав під час попереднього слідства повністю підтвердив. В останньому слові просив поблажливості.

Розстріляли Павла Івановича Шашка за вироком виїзної сесії Військової Колегії Верховного Суду СРСР 30 вересня 1938 року.

Під час перегляду справи у 1956-1957 рр. було встановлено, що слідство проводилось з "грубим порушенням соцзаконності". Також були повторно допитані свідки, які добре знали Шашка П. І. Усі вони надали позитивні свідчення, розповідаючи, що «жодного шкідництва в медінституті не було», «учбовий процес в інституті був поставлений правильно, що інститут займав перше місце».

За результатами перевірки Шашка Павла Івановича реабілітовано у березні 1957 року за відсутністю складу злочину.

Ярослава Кравченко