Фотоальбом

Конференції та презентації

Науковці Заповідника взяли участь у міжнародній науковій конференції «Биківня – від території смерті до місця пам’яті».

3 вересня 2021 року в приміщенні Інституту історії України НАН України відбулась наукова конференція, присвячена 20-річчю заснування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». Співорганізаторами заходу, крім Заповідника, виступили Інститут історії України НАН України, Український інститут національної пам’яті та Галузевий державний архів Служби безпеки України. В роботі конференції, що проходила в змішаному форматі, взяли участь понад 40 науковців з різних міст України, а також Польщі.

Детальніше »

Науковці Заповідника взяли участь у конференції, присвяченій Великому терору

21-22 червня 2018 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулась Міжнародна наукова конференція «Великий терор 1937-1938 р.: філософія й інструменталізація, жертви й виконавці, осмислення й історична пам'ять». Вона об’єднала науковців з різних місті України (Київ, Одеса, Миколаїв, Рівне, Полтава), а також Литви. У роботі конференції взяли участь науковці Заповідника, з доповідями виступили заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька, вчений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін, науковий співробітник Микола Бривко.

Детальніше »

Відкриття виставки «Биківня – територія пам’яті»

11 січня 2017 року у приміщенні Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» відбулося урочисте відкриття фотодокументальної виставки «Биківня – територія пам’яті». Це спільний проект Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» та Українського інституту національної пам’яті.

Детальніше »

Новини

Сторінками Биківнянського мартиролога: Костянтин Францеско

06.05.2022

Сторінками Биківнянського мартиролога: Костянтин Францеско

У біографії Костянтина Еммануїловича Францеско змінювалися міста і професії. Але навряд чи скромний грек, прибувши до Російської імперії задля кращого життя, здогадувався, що його чекатиме доля багатьох співвітчизників, розстріляних у результаті проведення т.зв. «грецької операції НКВС». А його «провиною» в очах радянської влади стане просто факт самого походження чоловіка.

Костянтин Францеско народився у 1893 році у Туреччині на острові Калімнос (нині – Грецька Республіка). Походив із родини селян, відтак освіту здобути не зміг, мав лише початкову. Тринадцятирічним хлопцем, у 1906 році, переїхав до Росії, влаштувавшись до Малліса, власника магазину та їдальні. З 1910 до 1923 років – Костянтин працював кухаром у різних їдальнях м. Петрограда (нині – Петербург, РФ). З 1923 року Костянтин Францеско уже мешкав у Києві, змінивши професію. Зокрема, він працював у Артілях і на взуттєвій фабриці «Шкірутіль». Недовгий період часу, у 1933-1934 роках, навіть мав свою майстерню з пошиття дитячого взуття. На момент арешту працював приймальником на взуттєвій фабриці «Шкірутіль» у м. Києві.

Костянтина Еммануїловича заарештували 3 січня 1938 року, звинувативши у шпигунській діяльності на користь Греції (ст. 54-6 КК СРСР). В архівно-кримінальній справі К. Францеско зазначений перелік речей, які вилучили під час обшуку, проведеного 4 січня 1938 року, а саме: паспорт, союзний квиток, військовий квиток, членський квиток, облігації на загальну суму 1 195 карбованців. Також у цей день відбувся опис майна чоловіка у квартирі, де він мешкав із дружиною. Доволі стислий опис, який свідчить про скромне життя родини: шафа, буфет, диван, стіл розкладний, швейна машинка «Singer». Відомостей про вилучені «речові докази» у архівно-кримінальній справі Францеско немає.

Цікаво, що першим допитом у справі фігурує допит Діакоса Георгія Юхимовича від 17 грудня 1937 року, який зазначає, що в 1937 році завербував для шпигунської і фашистської діяльності 4 осіб, серед яких був нібито і Францеско.

Костянтина Еммануїловича співробітники НКВС допитували двічі. Під час першого допиту 4 січня 1938 року чоловік відкинув усі звинувачення. Того ж дня відбулася очна ставка між Г. Діакос і К. Францеско, під час якої Костянтин чомусь підтверджує факт «вербовки», але зазначає, що жодних завдань від Г. Діакоса отримати не встиг. Ймовірно, НКВСники тортурами «посприяли» тому, аби чоловік зізнався у злочинах. Другий допит від 5 січня 1938 року не містить жодної інформації, крім підтвердження свідчень на очній ставці. Інших допитів не було, хоча Костянтин Еммануїлович провів у в’язниці НКВС – 54 дні. Костянтина Францеско розстріляли у Києві 25 лютого 1938 року, разом із кількома десятками місцевих греків.

Реабілітовано Костянтина Еммануїловича 25 квітня 1989 року на підставі дії ст. 1 Наказу Президіума Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року «Про додаткові заходи з відновлення справедливості у відношенні жертв репресій, що мали місце у період 30-40-х і початку 50-х років».

            Наталія Амонс