Фотоальбом

Конференції та презентації

Відбулась презентація збірника «Биківня – від території смерті до місця пам’яті»

24 червня 2022 року відбулась презентація збірника наукових статей «Биківня – від території смерті до місця пам’яті». Співорганізаторами заходу виступили Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», Інститут історії України НАН України, Головна редколегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією».

Детальніше »

Науковці Заповідника взяли участь у міжнародній науковій конференції «Биківня – від території смерті до місця пам’яті».

3 вересня 2021 року в приміщенні Інституту історії України НАН України відбулась наукова конференція, присвячена 20-річчю заснування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». Співорганізаторами заходу, крім Заповідника, виступили Інститут історії України НАН України, Український інститут національної пам’яті та Галузевий державний архів Служби безпеки України. В роботі конференції, що проходила в змішаному форматі, взяли участь понад 40 науковців з різних міст України, а також Польщі.

Детальніше »

Науковці Заповідника взяли участь у конференції, присвяченій Великому терору

21-22 червня 2018 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулась Міжнародна наукова конференція «Великий терор 1937-1938 р.: філософія й інструменталізація, жертви й виконавці, осмислення й історична пам'ять». Вона об’єднала науковців з різних місті України (Київ, Одеса, Миколаїв, Рівне, Полтава), а також Литви. У роботі конференції взяли участь науковці Заповідника, з доповідями виступили заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька, вчений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін, науковий співробітник Микола Бривко.

Детальніше »

Новини

Сторінками Биківнянського мартиролога: Павло Федірко

15.06.2022

Сторінками Биківнянського мартиролога: Павло Федірко

15 червня 1878 року в селищі Красне Прилуцького уїзду Полтавської губернії (нині – Згурівська територіальна громада, Броварського району, Київської області) родині селян народився хлопчик Павло, котрий у майбутньому усе своє життя присвятить дітям, виховуючи у молодого покоління любов та повагу до рідної землі. Проте педагогічний фах у більшовицькі часу був не лише важким, а й небезпечним, адже головною вимогою керівництва СРСР до вчителів стала політична лояльність і вміння виховувати з дітей революціонерів, будівників соціалістичного суспільства.

Павло Петрович Федірко закінчив учительську семінарію і на момент арешту учителював у неповній середній школі села Грезля (Київська область).

Уперше Павло Петрович потрапив під увагу репресивної машини в 1923 році, коли був засуджений на три місяця виправних робіт за приховування свого військового звання – прапорщик царської армії. Вдруге чоловіка заарештували 13 березня 1938 року, звинувативши у проведенні контрреволюційної діяльності проти радянської влади.

Під час першого допиту 14 березня 1938 року слідчі НКВС вимагали від Павла Федірка надати інформацію про перебування в антирадянських партіях, службу в «білій» армії тощо. Жодних відомостей Павло Петрович не надав, заперечивши всі звинувачення. Тож радянським репресивним органам довелося вигадати нові підстави для переслідування: 27 березня 1938 року оперуповноважений Рябий звинуватив Павла Федірка у шпигунстві на користь Польщі.

Приблизно за місяць, 25 квітня 1938 року, чоловік, вочевидь, під тиском слідства, «визнав» свою «контрреволюційну й шпигунську діяльність». Зокрема, на допиті він зазначив, що його головним завданням було «створювати диверсійні групи» для «знищення колгоспів як бази Червоної армії», передавати відомості про настрої селян, їх ставлення до радянських законів, а також збирати детальну інформацію «про будівництво шосейних доріг військово-стратегічного значення».

За версією слідства, Павла Федірка завербував у 1933 (NB!) році знайомий, учитель Костянтин Денисюк. Нібито йому передавалися відомості «шпигунського характеру», які після смерті Денисюка у 1936 році вже більше нікого не цікавили. Зрештою, і в самій архівно-кримінальній справі Павла Федірка відсутні будь-які докази шпигунства, перевірка показань заарештованого чи інші необхідні процесуальні речі.

25 вересня 1938 року Павла Федірка розстріляли в одній із в’язниць міста Києва за рішенням Особливої трійки при Київському облуправлінні НКВС УРСР. Реабілітований Павло Петрович був лише у 1989 році.

Микола Бривко