Фотоальбом
Конференції та презентації
Науковці Заповідника взяли участь у конференції, присвяченій Великому терору
21-22 червня 2018 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулась Міжнародна наукова конференція «Великий терор 1937-1938 р.: філософія й інструменталізація, жертви й виконавці, осмислення й історична пам'ять». Вона об’єднала науковців з різних місті України (Київ, Одеса, Миколаїв, Рівне, Полтава), а також Литви. У роботі конференції взяли участь науковці Заповідника, з доповідями виступили заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька, вчений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін, науковий співробітник Микола Бривко.
Відкриття виставки «Биківня – територія пам’яті»
11 січня 2017 року у приміщенні Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» відбулося урочисте відкриття фотодокументальної виставки «Биківня – територія пам’яті». Це спільний проект Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» та Українського інституту національної пам’яті.
Науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму» (до 15-річчя заснування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»)
8 грудня 2016 року відбулась науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму». Спільний захід Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Українського інституту національної пам’яті, Київського національного університету імені Тараса Шевченка об’єднав науковців та громадських діячів України та Польщі.
Новини
Сторінками Биківнянського мартиролога: Володимир Краснокутський
02.07.2020
Здається, фах ветеринара є дуже далеким від політичних і суспільних процесів. Адже лікування тварин не передбачає ані публічних виступів, ані участі у партійній чи профспілковій роботі. Проте тоталітарна держава з її підозрілістю, шипгуноманією, втручанням у приватне життя людини залишає вкрай мінімальні шанси на просте життя й професійну самореалізацію. Особливо в часи, коли масовий терор був поставлений на потік, а права людини виявились лише паперовими деклараціями, записаними у радянських документах. Під молох масових політичних репресій потрапив і ветеринар із Сумщини Володимир Краснокутський.
Сторінками Биківнянського мартиролога: Михайло Биковець
26.06.2020
«Надзвичайно мила людина оцей Миша, як його по-приятельськи називали у «Слові». Миша колись видав тонюсіньку збірочку чи не віршів (от не пригадаю), але така збірочка існувала, я її сам бачив. Але Миша був відомий не з своєї літературної творчости, а з того, що був директором бібліотеки ім. Василя Блакитного на Каплунівській вулиці. Це була невелика, але, можна сказати, чудова бібліотека, в якій були зібрані унікати світової літератури, тут були майже всі, а може й усі переклади на українську мову чужих авторів. А найцікавіше те, що Биковець просто викидав російські книжки або російські переклади», – ось такі цікаві спогади про письменника, журналіста, педагога й громадського діяча Михайла Биковця залишив В. Куліш у книзі «Слово про будинок „Слово”». Побратими по перу були більш жорстокими й безжальними щодо Михайла Миколайовича, називаючи його «присяжним Пилипенка», «хлопцем на побігеньках». А письменник і, за сумісництвом, сексот НКВС Юрій Смолич визнавав лише журналістський талант Биковця, який, на його думку, «з незрівнянною оперативністю і майстерністю обслуговував сьогоднішній день». На жаль, таких згадок і свідчень украй мало, аби мати можливість достеменно відтворити весь життєвий шлях і описати характер однієї із загадкових постатей літературного життя 1920-х – 1930-х років. Досі науковці шукають підтвердження або спростування розкиданій у різних джерелах інформації, як-от: чи існувала ця «прижиттєва» збірка творів, чи мав він родину, чи був рядовим членом організації «Плуг», або визначав її політику й шляхи розвитку?
«Я прийшов, щоб поклонитися святиням вашої історії…» (з нагоди візиту Івана Павла ІІ до Биківні та 100-річчя з дня народження Понтифіка)
24.06.2020
Іван Павло ІІ, безумовно, належить до тих знакових історичних постатей, чий внесок у духовну й соціальну трансформацію людства буде з роками глибше аналізуватись і поціновуватись. Лідер і провідник Римо-Католицької церкви у непрості часи, що іноді вимагали непопулярних рішень, тонкий філософ, чиє розуміння міжконфесійного діалогу працювало на зближення народів і загальну демократизацію суспільного ладу, людина, котра в основу своєї діяльності поклала милосердя, любов і прощення – заслужив на добрі слова від нащадків.
Сторінками Биківнянського мартирологу: Петро Письменний
18.06.2020
Тривалий час у радянському суспільства існувала певна дилема, що ж важливіше в діяльності учителя: політична довіра чи педагогічна майстерність. Саме на це наразився у 1937 році Петро Кіндратович Письменний, коли влаштовувався в одну із шкіл Київської області. Тоді директор школи заявив, що не взяв Письменного на роботу через політичну недовіру, бо той служив у «антирадянських арміях». І хоча цей нюанс не завадив Петру Кіндратійовичу влаштуватися викладачем у 10-річну школу с. Бородянка Київської області, та довго він не попрацював, адже 27 листопада 1937 був заарештований НКВС за підозрою в участі в українській націоналістично-терористичній організації (хоча постанова про арешт датується ще 28 жовтня 1937 року).
Сторінками Биківнянського мартиролога: Олександр Прокопенко
12.06.2020
У період Великого терору порушення прав людини в СРСР набуло величезних масштабів. Шлях до масових репресій по суті відкрили дві постанови Центрального Виконавчого Комітету СРСР, опубліковані у радянській пресі 4 та 5 грудня 1934 року, – «Про порядок введення справ щодо підготовки або здійснення терористичних актів» та «Про внесення змін у діючі кримінально-процесуальні кодекси союзних республік». За чотири дні чинне законодавство СРСР доповнили так званими «каральними» змінами, а громадяни радянської держави опинилися віч-на-віч із могутньої тоталітарною машиною. На жаль, так само під знищення потрапив і цілий інститут тогочасної адвокатури – професіонали, які мали стояти на обороні прав і свобод людини. Серед репресованих у період Великого терору київських адвокатів варто згадати Олександра Марковича Прокопенка, досвіченого київського правника, члена Київської обласної колегії захисників.
Сторінками Биківнянського мартиролога: Йосип Луковський
08.06.2020
У період Великого терору співробітники НКВС не переймалися збиранням доказів чи дотриманням процедур. Досить часто долю людини вирішували на підставі слів свідків, «неправильної» біографії чи відомостей про спілкування із родичами, що мешкали за кордоном. Так сталось і з Йосипом Івановичем Луковським, дорожнім майстром і главою дружної багатодітної родини. Свідок у справі О. Мудренко під час допиту вказував: «З Луковським я зустрічався дуже мало, бачив його всього декілька разів. Але знаю, що родина Луковських, як і він, а особливо його дружина вороже налаштовані проти радянської влади». Як бачимо, віддалене знайомство, а такі далекосяжні висновки…
ШАНОВНІ ВІДВІДУВАЧІ!
02.06.2020
Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» інформує, що з 5 червня (п'ятниця) 2020 року вхід відвідувачів на територію Заповідника дозволяється за умов дотримання санітарних вимог. Зокрема, вхід на територію Заповідника без маски - заборонено. Також просимо дотримуватися соціальної дистанції. До моменту скасування карантинних заходів екскурсійне обслуговування не здійснюватиметься. Адміністрація Заповідника
Сторінками Биківнянського мартиролога: Олександр Чапківський
29.05.2020
Життя людини складається із окремих подій. Інколи ці події допомагають уявити, де пролягає межа власної волі – у виборі фаху чи рішенні покинути справу, якій віддав частину себе. Прикладом цього є доля Олександра Чапківського, ім’я якого вписано до Биківнянського мартиролога жертв політичних репресій 1937 – 1941 років.
Сторінками Биківнянського мартирологу: Анастасія Кінг (Кінк)
27.05.2020
У СРСР як тоталітарній державі поняття індивідуальної безпеки було відсутнє. Будь-хто з громадян, незалежно від віку, статі, професії, національності, міг опинитися у колі «неблагонадійних», «підозрілих», «нелояльних», а то й взагалі позбутися життя за найменші «провини», через необережне слово або навпаки «пильне вухо» сусідів. Так, власне, і сталося з домогосподаркою Анастасією Кінг, розстріляною у Києві в грудні 1937 року.
Сторінками Биківнянського мартиролога: Олександр Соколовський
20.05.2020
«Низка моментів у моєму творі «Богун» , як-то: […] стосунки козацтва й українського селянства, стосунки між козацькою старшиною і трудящими масами, характеристика провідників повстання Хмельницького й Богуна відображені мною значною мірою в світлі даних української буржуазно-націоналістичної історіографії (Грушевського, Єфремова та ін.)». Такими канцеляризмами говорив про свій найвидатніший роман письменник і музейник Олександр Соколовський на допиті 5 листопада 1937 року. Стиль відповіді говорить не лише про внутрішній злам митця (такі твердження більше пасують бюрократу, ніж майстру слова), а й про те, що за відсутністю інших доказів у провину письменникам в роки Великого терору ставили їхні твори.