Фотоальбом
Конференції та презентації
Науковці Заповідника взяли участь у конференції, присвяченій Великому терору
21-22 червня 2018 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулась Міжнародна наукова конференція «Великий терор 1937-1938 р.: філософія й інструменталізація, жертви й виконавці, осмислення й історична пам'ять». Вона об’єднала науковців з різних місті України (Київ, Одеса, Миколаїв, Рівне, Полтава), а також Литви. У роботі конференції взяли участь науковці Заповідника, з доповідями виступили заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька, вчений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін, науковий співробітник Микола Бривко.
Відкриття виставки «Биківня – територія пам’яті»
11 січня 2017 року у приміщенні Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» відбулося урочисте відкриття фотодокументальної виставки «Биківня – територія пам’яті». Це спільний проект Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» та Українського інституту національної пам’яті.
Науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму» (до 15-річчя заснування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»)
8 грудня 2016 року відбулась науково-практична конференція «Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму». Спільний захід Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Українського інституту національної пам’яті, Київського національного університету імені Тараса Шевченка об’єднав науковців та громадських діячів України та Польщі.
Фотогалереї
Члени Киiвського товариства полiтв’язнiв та репресованих на Меморiaлі
05.08.2020
5 серпня 2020 року, в день 83-ї річниці початку Великого терору, в Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили» відбувся захід з вшанування жертв сталінських репресій за участі Киiвського товариства полiтв’язнiв та репресованих.
Сьогодні Україна вшановує 83 роковини початку Великого терору
05.08.2020
5 серпня 1937 року в СРСР розпочалось виконання таємного оперативного наказу НКВС №00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів», затвердженого політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 року. Фактично у цей день стартувала одна з наймасштабніших і найкривавіших репресивних кампаній радянської влади, кількість жертв якої обраховується сотнями тисяч осіб. У Києві та області, як стверджують історики, виконувати сумнозвісний наказ почали передчасно – ще 3 серпня 1937 року.
Сторінками Биківнянського мартирологу: Федір Мазниченко
31.07.2020
У спробі осягнути долю людей, яким випало жити в період між двома світовими війнами, мимоволі дивуєшся їхній життєвій стійкості. Особливо потребували її ті, кого за радянської влади вважали «небажаним елементом суспільства». Підставою для цього могли стати так звані анкетні дані – походження із заможної родини, служба в царській армії, участь в антибільшовицькому повстанні тощо. Наявність у біографії цих та інших фактів призводила до переслідування людини – від позбавлення її виборчих прав до арештів і провадження кримінальної справи. Така доля спіткала і Федора Мазниченка – селянина з Київщини, якому судилося протягом майже двадцяти років виборювати своє право на щасливе родинне життя у власному домі, на власній землі – там, де народився і виріс.
Сторінками Биківнянського мартирологу: Григорій Лавриченко
22.07.2020
З початком Першої Світової війни до російської імператорської армії було рекрутовано 3,5 мільйонів українців, деякі з них, ставали кавалерами знаку відзнаки Військового ордену Святого Георгія. Цей орден був вищою нагородою для солдатів і унтер-офіцерів російської імператорської армії. Одним з повних георгіївських кавалерів був Григорій Лавриченко.
Вінки від прем'єр-міністра Республіки Польща покладено на Міжнародному меморіалі жертв тоталітаризму 1937-1942 рр.
21.07.2020
21 липня 2020 Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили відвідав уповноважений Уряду Республіки Польща з питань польської діаспори та поляків за кордоном Ян Дзєдзічак у супроводі Надзвичайного і повноважного посла РП в Україні Бартоша Ціхоцького.
Сторінками Биківнянського мартирологу: Мильда Кроніт
14.07.2020
«Я просто хотіла бути постійно обізнаною про буття моєї матері», – пояснювала слідчим сорокарічна жінка. Але у часи Великого терору навіть такі дійсно прості речі могли призвести до звинувачень у злочинах проти СРСР і радянської влади.
Сторінками Биківнянського мартиролога: Василь Седляр
10.07.2020
Василь Седляр – художник, учень і послідовник Михайла Бойчука, а згодом колега та речник його школи, педагог і художній критик, один із засновників та ідеолог-теоретик Асоціації революційного мистецтва України (1925). Мав різні вияви свого таланту: працював у галузі монументального та станкового живопису, декоративно-прикладного мистецтва, книжкової графіки. Поєднавши у своєму доробку досвід західного авангарду з елементами української народної творчості, став одним із небагатьох художників, які протистояли панівному соцреалізму.
Сторінками Биківнянського мартиролога: Володимир Краснокутський
02.07.2020
Здається, фах ветеринара є дуже далеким від політичних і суспільних процесів. Адже лікування тварин не передбачає ані публічних виступів, ані участі у партійній чи профспілковій роботі. Проте тоталітарна держава з її підозрілістю, шипгуноманією, втручанням у приватне життя людини залишає вкрай мінімальні шанси на просте життя й професійну самореалізацію. Особливо в часи, коли масовий терор був поставлений на потік, а права людини виявились лише паперовими деклараціями, записаними у радянських документах. Під молох масових політичних репресій потрапив і ветеринар із Сумщини Володимир Краснокутський.
Сторінками Биківнянського мартиролога: Михайло Биковець
26.06.2020
«Надзвичайно мила людина оцей Миша, як його по-приятельськи називали у «Слові». Миша колись видав тонюсіньку збірочку чи не віршів (от не пригадаю), але така збірочка існувала, я її сам бачив. Але Миша був відомий не з своєї літературної творчости, а з того, що був директором бібліотеки ім. Василя Блакитного на Каплунівській вулиці. Це була невелика, але, можна сказати, чудова бібліотека, в якій були зібрані унікати світової літератури, тут були майже всі, а може й усі переклади на українську мову чужих авторів. А найцікавіше те, що Биковець просто викидав російські книжки або російські переклади», – ось такі цікаві спогади про письменника, журналіста, педагога й громадського діяча Михайла Биковця залишив В. Куліш у книзі «Слово про будинок „Слово”». Побратими по перу були більш жорстокими й безжальними щодо Михайла Миколайовича, називаючи його «присяжним Пилипенка», «хлопцем на побігеньках». А письменник і, за сумісництвом, сексот НКВС Юрій Смолич визнавав лише журналістський талант Биковця, який, на його думку, «з незрівнянною оперативністю і майстерністю обслуговував сьогоднішній день». На жаль, таких згадок і свідчень украй мало, аби мати можливість достеменно відтворити весь життєвий шлях і описати характер однієї із загадкових постатей літературного життя 1920-х – 1930-х років. Досі науковці шукають підтвердження або спростування розкиданій у різних джерелах інформації, як-от: чи існувала ця «прижиттєва» збірка творів, чи мав він родину, чи був рядовим членом організації «Плуг», або визначав її політику й шляхи розвитку?