05.02.2021
Сучасна людина при слові «шпигун» миттєво згадує кадри кінофільмів чи літературні образи й переважно уявляє собі протистояння розвідок або полювання за якимись секретами. У тоталітарній державі шпигуноманія стає наріжним каменем її офіційної політики. Викриття міфічних шпигунів у купі з пошуком «ворогів народу», нетерпимістю до іншої думки, псевдоколективізмом і страхом перед владою не лише формують у суспільстві важкий психологічний клімат, а ставлять під загрозу життя кожного громадянина, якого репресивні спецслужби ладні запідозрити у будь-яких провинах. У СРСР шпигуноманія набула величезних розмірів, адже правляча еліта вважала, що країна оточена ворогами-капіталістами. Відтак, чимало мирних громадян потрапили під прес НКВС і втратили життя через вигадані звинувачення у шпигунстві. До цієї категорії потрапив директор неповної середньої російської школи міста Чорнобиль, учитель математики Віктор Едуардович Врублевський, якого співробітники НКВС звинуватили у розвідувальній діяльності на користь Польщі.